Миколаївська селищна територіальна громада

Середземноморську плодову муху в Україні регулярно виявляють під час інспектування та фітосанітарної експертизи імпортних фруктів. У 2007 році на території України середземноморську плодову муху було виявлено у феромонних пастках у Бурлачо‑Балківській сільській раді Іллічівської (нині Чорноморської) міської ради Одеської області. Карантинний режим було запроваджено на площі 9,9 га. Було розроблено та прийнято план заходів щодо локалізації та ліквідації вогнищ середземноморської плодової мухи. Станом на 01.01.2019 року площа залишається без змін і становить 9,9 га. Тривають спостереження за ймовірною адаптацією шкідника в цьому регіоні.

Ceratitis capitata Wied. — середземноморська плодова муха — є одним із найбільш шкодочинних шкідників плодових культур у світі. Шкідник може пошкоджувати, за різними даними, від 200 до 260 і більше видів рослин: різноманітних фруктів, квітів, овочів і горіхів. Віддає перевагу тонкошкірим, стиглим, соковитим плодам. Рослини‑господарі середземноморської мухи різняться залежно від регіонів світу: яблука, абрикоси, цитрусові, томати, баклажани, авокадо, банани, кава, гуаява, манго, папая, перець, хурма, гранат та ін.

Завдяки своїм біологічним властивостям — високій шкодочинності та здатності до акліматизації в південних регіонах України — середземноморська плодова муха була внесена до Переліку регульованих шкідливих організмів, списку А‑1 «Карантинні організми, відсутні в Україні».

Походження, поширення у світі, шкодочинність

C. capitata походить з Африки на південь від Сахари. На початку XIX століття її було виявлено в південних частинах Європи, звідки вона поширилася на інші частини світу. Нині присутня в середземноморській Європі, на Близькому Сході, у більшості районів Африки (включно з островами Індійського океану), Південній та Центральній Америці, Західній Австралії та Тихоокеанському регіоні.

Шкідника було знайдено близько ста років тому на Гаваях, і, незважаючи на постійні та дорогі заходи з ліквідації, муха неодноразово виявлялася у Флориді й Каліфорнії. За оцінками, вартість кожного проникнення в США (ліквідація вогнищ і втрати у виробництві) коливалася від 300 тис. до 200 млн доларів. Спалахи розмноження C. capitata у Каліфорнії протягом останніх 25 років коштували платникам податків близько 500 млн доларів, а ліквідація мухи в області Тампа‑Бей у Флориді у 1997 році — до 25 млн доларів.

На півдні Німеччини втрати абрикос досягали 80%, персиків — 100%. Пошкодження плодових культур часто дуже значне й може сягати 100%. У Центральній Америці 1989 року втрати кави оцінювалися в 5–15%.

Симптоми пошкодження

Під час яйцекладки самки проколюють шкірку плодів яйцекладом. Після відродження личинок у м’якоті плодів розвиваються вторинні мікроорганізми (грибки), плоди загнивають та опадають. Ушкоджені плоди мають темні плями, які продавлюються при натисканні. На персиках у місцях проколів з’являються краплини камеді; на апельсинах, айві, яблуках ушкоджені місця тверднуть і темнішають.

На заселених плодах помітні темніші за основне забарвлення маслянисті плямочки — місця проколів яйцекладом. У плодів із високим вмістом цукру пошкодження супроводжується витіканням солодкого соку, який склеює сусідні плоди. Стійкість плодів до ушкоджень залежить від щільності шкірки, воскового нальоту, товщини, структури поверхні та кольору: жовті, помаранчеві та червоні плоди ушкоджуються частіше, ніж зелені.

Біологічні особливості

Самки відкладають від 1 до 20 яєць під шкірку дозріваючих плодів. Кожна самка за життя (6–8 місяців) може відкласти 100–300 яєць. Личинки через 1–2 дні проникають у м’якоть плоду, живляться 2–3 тижні, після чого виходять із плодів, заглиблюються в ґрунт (5–7 см) і заляльковуються.

Характерна властивість личинок — здатність стрибати на 15–20 см, тому пупарії можна виявити на певній відстані від опалих плодів. Тривалість розвитку залежить від температури:

• за 26 ºС — 18–20 днів;

• за 21 ºС — 40–70 днів;

• за 16 ºС — до 100 днів.

На Гаваях муха дає 15–16 генерацій на рік, на Кіпрі та в Бразилії — 8–9, у Лівані та Ізраїлі — 8, в Італії — 6–7. На Чорноморському узбережжі за сприятливих умов може дати 3–4 покоління.

Опис дорослої комахи

Доросла муха завдовжки 4,5–5 мм, менша за домашню муху. Голова білувато‑сіра з темною смугою на хоботку; очі винно‑червоні з зеленим відблиском (у живих комах). Груди блискучо чорні з жовто‑білими плямами, плечі з білими кільцями. Крила з широкими поперечними смугами попелясто‑сірого кольору з жовтуватим відтінком; основа та передній край затемнені.

Шляхи поширення

Основне джерело поширення — заселені плоди. Дорослі комахи можуть пасивно переноситися вітром на відстань до 20 км. Під час міжнародної торгівлі шкідник поширюється з плодами (яйця, личинки, імаго) та садивним матеріалом (пупарії в ґрунті на коренях).

Фітосанітарні заходи

Щоб не допустити проникнення середземноморської плодової мухи, імпортні овочі та фрукти ретельно перевіряють у фітосанітарних лабораторіях. Найчастіше шкідника виявляють у вантажах із Туреччини та Єгипту, особливо взимку, коли зростає споживання цитрусових.

Вантажі імпортних плодів дозволено завозити за наявності фітосанітарного сертифіката країни‑експортера та за умови відсутності карантинних організмів. У разі виявлення шкідника вантаж направляють на спеціальну обробку, а в окремих випадках — знищують або повертають.

Для вітчизняних виробників важливо не допускати складування імпортних плодів та тари поряд із плодовими насадженнями, виноградниками й ягідниками, особливо в літній період у південних областях. У разі виявлення підозрілих комах необхідно негайно звертатися до фітосанітарних інспекторів.

Головний спеціаліст відділу карантину рослин

Управління фітосанітарної безпеки

та санітарної охорони території

Микола Кучеренко