Миколаївська селищна територіальна громада

Рослини-живителі, шкодочинність

Західний кукурудзяний жук — обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи, але за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватися. Жуки — поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин із родин гарбузових, бобових, злакових, айстрових.

Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. Під час живлення жука на генеративних органах зменшується кількість зерен у качані, а внаслідок цього падає врожайність.

Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого механізований збір урожаю стає неможливим. Жуки та личинки D. v. virgifera є переносниками збудників грибкових, бактеріальних і вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. За беззмінного вирощування кукурудзи щільність популяції цього шкідника значно зростає.

У США західний кукурудзяний жук є одним із найбільш небезпечних шкідників кукурудзи, і витрати на використання інсектицидів для боротьби з ним, з урахуванням втрат урожаю від зниження врожайності, досягають 1 млрд доларів на рік.

Біологія

D. v. virgifera розвивається тільки в одній генерації на рік. Імаго виходять із ґрунту наприкінці липня — на початку серпня; їхня поява збігається з періодом цвітіння кукурудзи.

Після спарювання самки протягом 8–10 днів відкладають яйця. Через два тижні самки, періодично живлячись, усе ще відкладають яйця. Жуки, мігруючи в пошуках корму, надають перевагу кукурудзяним полям, які приваблюють їх кольором та запахом. Там вони живляться і відкладають яйця.

Самка відкладає яйця за температури вище 10 °С у поверхневий шар ґрунту, біля основи стебла рослини, віддаючи перевагу вологим ділянкам. Якщо яйця відкладені в іншому місці, личинки, які відродилися, не знайшовши поблизу кормової рослини, гинуть.

Для відкладання яєць самки віддають перевагу чорноземам або ґрунтам із підвищеним умістом глини; найменше їх приваблюють піщані ґрунти. На глибину розміщення яєць впливає вологість: чим вона вища, тим ближче до поверхні ґрунту відкладаються яйця. Дощова погода стимулює процес відкладання яєць. Яйця витримують затоплення до 10 днів. У сухий ґрунт самка яйця не відкладає.

Основна маса відкладених яєць міститься в поверхневому шарі ґрунту, на глибині 5 см; максимальна глибина їхнього розташування не перевищує 15 см. Тому відродження личинок може відбуватися і на другий рік — із частини яєць, які опинилися на значній глибині.

Плодючість однієї самки — близько 1000 яєць. Тривалість життя самки — від 19 до 126 днів, у середньому близько 95 днів. Репродуктивний період триває 10–15 днів. Відкладання яєць закінчується наприкінці серпня, а наприкінці вересня основна маса жуків гине. Іноді імаго можуть траплятися в природі до листопада.

У пошуках корму вони здатні долати відстань 50–80 см. Основна кількість личинок міститься біля основи рослини на відстані до 10 см. Молоді личинки живляться переважно кореневими волосками та тканинами кореневої системи рослини. Розвиваючись, личинки вгризаються в корінь, живлячись серцевинною тканиною, яка містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть прогризати отвори в товстих коренях і потрапляти в стебло.

Личинки живляться 3–4 тижні й розвиваються у трьох віках. Період від відродження личинок до імаго триває:

• за 29 °С — 27 днів,

• за 22 °С — 38 днів,

• за 15 °С — 71 день.

Морфологія

Імаго: завдовжки 5–6 мм; загальне забарвлення жука бліде, жовтувато-чорне. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок — три симетричні смуги. Стегна смоляно-чорні або бліді, по зовнішньому краю з чорною облямівкою. Черевце у самки більше й гостріше, ніж у самця; антени коротші.

Личинка: останнього віку завдовжки 10–18 мм; щойно відроджена — 1,2 мм, зморщена, видовжена, жовто-біла, з коричневою головною капсулою, грудним та анальним щитками.

Лялечка: блідо-жовта або біла, завдовжки 4,5–5,5 мм, без покриву.

Ознаки пошкодження

Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонке коріння, а згодом — великі та стрижневі корені. При цьому личинки переносять збудників кореневих гнилей. Унаслідок цього пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а нерідко молоді рослини гинуть.

Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї».

Способи поширення

Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватися у фазі яйця — з ґрунтом; у фазі імаго — транспортними засобами з різними вантажами, а також авто- та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселятися самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км за годину.

Фітосанітарні заходи

Ввезення насіннєвого матеріалу й товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки за погодженням з Укрголовдержкарантином після проведення ретельного огляду та експертизи.

Важливим фітосанітарним заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом із використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).

Головний спеціаліст відділу карантину рослин

Управління фітосанітарної безпеки

та санітарної охорони території

 Микола Кучеренко