Миколаївська селищна територіальна громада

Сьогодні, 5 червня, привітали нашого земляка — Чабана Андрія Вікторовича, який після звільнення з полону та проходження курсу реабілітації повернувся на свою маленьку батьківщину — до Миколаївки. Це подія, на яку чекала вся Миколаївська громада — з вірою, молитвами та незламною надією.

Андрій народився 12 вересня 1984 року в Миколаївці. Тут минули його дитинство та юність, тут він закінчив школу. Поруч із ним завжди була родина, яка чекала й вірила в його повернення: мати — Тетяна Миколаївна, батько — Віктор Володимирович, дружина — Ірина, син Арсен, донька Олександра та брат Євгеній.

У мирному житті Андрій працював на елеваторі в рідному селищі, а також на будівництві в місті Південне. Він володіє професіями водія та будівельника.

14 вересня 2024 року Андрія було мобілізовано третім відділом Одеського районного ТЦК та СП. Уже 12 листопада того ж року він зник безвісти поблизу н. п. Іллінка Покровського району Донецької області.

Після тривалих і наполегливих пошуків 2 квітня 2025 року рідні дізналися, що Андрій перебуває у російському полоні в Чечні. Відтоді кожен день ставав випробуванням: очікування, молитви, перегляд кожного списку обміну з тремтінням у серці… Надія жила в кожній новині.

24 квітня 2026 року Андрія було звільнено з полону в межах чергового обміну військовополоненими. І сьогодні він удома — це величезна радість для родини, для всієї Миколаївської громади та для кожного, хто вірив у його повернення.

Андрія привітали голова Миколаївської селищної ради Віктор Купченко, посадові особи селищної ради, представники установ та організацій, вчителі та учні Миколаївського ліцею, його однокласники, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Центру надання соціальних послуг Наталія Борш, а також жителі Миколаївки.

Багато теплих слів пролунало на адресу Героя — слова підтримки, вдячності, захоплення його мужністю та незламністю. У відповідь Андрій подякував землякам за теплу зустріч, за їхню підтримку та віру, що додавала сил його родині.

Сьогодні ми радіємо разом із родиною Чабана Андрія Вікторовича. Дякуємо йому за мужність, витримку та незламність.

Слава Україні!